Співзасновник УНА-УНСО та колишній політв’язень Кремля Микола Карпюк загинув на фронті 19 вересня 2026 року. Про це повідомив колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун, а 20 вересня інформацію оприлюднили у Facebook Юрій Гончаренко та Артур Палатний. Місце й обставини загибелі не розголошують.
Шлях від націоналістичного руху до в’язниці
Карпюк народився 21 травня 1964 року у селі Великий Житин на Рівненщині. У 1991 році він долучився до заснування УНА-УНСО — структури, що складається з політичної партії УНА та її воєнізованого крила УНСО, — і очолив рівненський осередок Української національної асамблеї. У 1990-х роках брав участь у добровольчих формуваннях під час конфліктів у Придністров’ї та Грузії. У 1998 і 2002 роках балотувався до Верховної Ради за списками УНА-УНСО, у 2000–2001 роках брав участь в акції «Україна без Кучми», а згодом — у Помаранчевій революції та Революції гідності. У 2015 році Європейський суд з прав людини постановив виплатити йому три тисячі євро компенсації через порушення його прав під час розгляду справи про події 9 березня 2001 року.
Російський полон, обмін і останні роки
У березні 2014 року Карпюка затримали при в’їзді до Росії; у 2016 році суд РФ засудив його до 22,5 року ув’язнення у справі, пов’язаній із першою чеченською війною. Правозахисні організації «Меморіал» і Amnesty International назвали його політичним в’язнем і жертвою «пародії на правосуддя». 7 вересня 2019 року відбувся обмін у форматі 35 на 35, у межах якого Карпюк та ще 10 незаконно засуджених українців, серед яких Олег Сенцов, Роман Сущенко, Олександр Кольченко, Володимир Балух і Станіслав Клих, і 24 моряки повернулися в Україну. Після повернення Карпюк разом із Балухом заснував «Український центр запобігання катуванням», а після початку повномасштабного вторгнення добровільно долучився до ЗСУ — на той час йому було 60 років. На момент загибелі Карпюку було 62 роки.
